Моя голова забита думками,
словами, віршами..
про тебе і світ...
про мене і тебе...
про пишний цвіт...
про листя пожовкле...
дерева в снігу...
ну все .. задовбалась.. на кухню бігу..
бо там є мій столик..
на ньому є ноут..
друкую там вірші..
малюю меблю..
мабуть творити
я дійсно люблю..
а як же тебе? а тебе - кохаю..
як булочку з медом..
горняточко чаю..
Я хочу тобі все пояснити,
та знаю, чи ні..
чи ти будеш любити... а смислу
розказувати тобі свої болі,
у тебе напевно й своєї долі..
достатньо, хоч ти і приховуєш
дуже, ні вік ні проблем
я не знаю друже..
Загадка котру загадав мені ти
Хоч сам їх боїшся як темноти...
***
© Copyright: Ирина Росстикс, 2012
Свидетельство о публикации №112102110266
Свидетельство о публикации №112102110266
Рецензии