Люблю до болю, до нестями
Я український простІр свій!
З-під снігу річечку весняну
І з плесом чистим Синевір.
Люблю переліски, діброви,
Карпатських гір я сивину.
Хоч і не бачила ніколи,
Тому ще більше їх люблю...
Собі в уяві я малюю
Смерек розкішних височінь,
Крислатих буків, що дарують
В спекотне літечко нам тінь...
Душа зліта на полонину,
А серце чує звук трембіт...
І вже в полоні я віднині
Краси, що кличе у політ!
Люблю до болю, до нестями...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112102001085
Свидетельство о публикации №112102001085
Рецензии