До нестерпності дивно...
Я в забутті. Тепер все так...
День-на-день стане зимно.
Що розумний, що дурень це зна..
Не все листя іще пожовкло.
Шкода. Воно помре молодим.
Не вся птиця іще замовкла.
Не все ще стало золотим.
Мені шкода, холодне небо,
Теплом нікого не зігрієш.
Всі тягнуть золото до себе,
А золото - це листя, розумієш?
А я сміюсь: добра нема.
Воно все зникло із душею.
Ось і прийшла уже зима
І я прийшла, разом із нею.
А всі закони наукові
Пішли дивитись телевізор.
Та все не так уже й лайново,
Бо всім за все готують приза.
Сміюсь? Ніскільки не сміюсь.
Скоріше навпаки - я плачу.
Я все боюсь...Всього боюсь.
Така уже у мене вдача...
Депрес я
© Copyright: Муха Муха, 2012
Свидетельство о публикации №112101910294
Свидетельство о публикации №112101910294
Рецензии