Стою на скелі і вдивляюсь
У далечінь морську ясну.
Я двері пам"яті відкрила -
Хочу пірнути у весну.
Хочу згадати, як чекала
Вітрил червоних з моря я.
Відчути хочу, як звикала
До рук твоїх! І як зоря
Мені тебе подарувала.
Себе забула і тобою стала .
Очима твоїми дивилась на світ.
Твоїми думками я долю скроїла,
Тобою жила....Ти - мій зоресвіт!.
Лиш радість моя не стала твоєю!
Мій біль не зі мною ділив.
Зосталася я за межею
Твойого життя і вітрил.
Та вдячна я долі за весну п"янкую,
За казку з червоних вітрил!
Вітрила весняні дали мені крила
Піти у життя. як в морську далечінь.
Стою на скел1 1 вдивляюсь...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112101800080
Свидетельство о публикации №112101800080
Рецензии