обострение осенее

А я вже й мріяти забула
(Бо в серці полум'я немає),
Як давно відчуття те було,
Що ти кохаєш, тебе кохають.
Коли два серця б'ються разом,
І як тіла магнітом тягне,
Вже не чутливі до образи
І тільки спокою і прагнуть.
То варто повернути мить,
В якій у щент душа згорає
І як за останню в житті нить
Він ловить погляд з небокраю.
Коли пече десь у груді,
У скронях чутно відстук серця-
Ти бачиш образ на воді
І розумієш: у тім безсмертя.
Сплетіння рук, тепло долонь,
Весь світ затаїв подих свій,
А ти в обіймах, у полоні
І десь живеш у казці мрій...
Прекрасне відчуття кохання
У двадцять, тридцять й сорок п'ять.
Допити хочу до остання
І знову зустрічі чекать.


Рецензии