Марина.... Морська...
А Маріола - поетично!.
Відразу стала так близька
У бесіді простій і звичній!
Я дякую тобі, Маринко,
За твою мову українську,
Що в полі бою і одна
Ти захищаєш свою душу.
Твоїм рукам складаю оду,
Що оживляють полотно
Тим цвітом маків і волошок,
Що в нашім серці проросло.
Я дякую тобі за квіти.
Що у вінок вплітаєш ти,
Даруєш радість нашим дітям
Веселки стрічками й весни!
Тебе я бачу вже на святі
У ніч купальську на Дніпрі
І твій вінок - зелене вбрання-
Стриба крізь вогнище у тьмі.
Я бачу, як твої дівчата
У воду кинули вінки.
Я впевнена. що кожна знайде
Любов і щастя у житті.
Нехай душа твоя не стомиться
Вкраїну нашу прославлять.
А Україна хай сторицею
Тобі віддячить і воздасть!
Марина... Морська...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112101800235
Свидетельство о публикации №112101800235
Рецензии