Ну що - самота? Я її не боюся,
Це,може, єдине, чому я корюся.
Є в ній чи то гріх, чи то чар-приворот,
На кожому кроці - судьби поворот.
За тим поворотом - щоразу неждані -
То досвіток літній в рожевім тумані,
То північ теменна у безвість летить,
То з безвісті ллється у темінь - блакить.
І виспіють в серце заронені стежі,
І квітом займуться перейдені межі,
І ніжно пригорне до себе літа
Єдина незрадність життя - с а м о т а.
***
© Copyright: Тамара Севернюк, 2012
Свидетельство о публикации №112101801116
Свидетельство о публикации №112101801116
Рецензии