Маг1чна сила моря...
Нас кличе до води!.
Веде й мене ось доля
В чумацький край туди.
Колись Сергій. мій прадід,
Ходив по сіль сюди.
Котились в ноги зорі
І місяць в ніч світив.
Чумацький шлях не в небі,
Не в полі простягнувсь -
Бо він пройшов далебі
Крізь душу.
І серця він торкнувсь!
І холодно, і голодно
Тим чумакам було!
Вперед-назад їх сонечко
Дорогами вело.
Долоні заскорублі,
Засмаглеє чоло.
Та душі не черствіли-
Жила там пісня і любов!
Твердого слова бУли
Ті чумаки тоді.
Про це розповІдають
І спогади, й пісні.
Тепер же солі вдосталь,
Пропали чумаки!
Зостались тільки зорі
І місяць, що у ніч світив...
Свидетельство о публикации №112101800106