Заспокоїтись і скласти зброю,
І здатися на муки совісті,
Забути все і жить собою,
Купатись в неба невагомості.
Закрити очі й світ забути,
Що світить у вікно щоранку
І впасти, жити, існувати, бути.
Хай буде вечір насвітанку!
І літо, зупинившись в часі,
Хай обпікає сонцем плечі,
Усе життя хай мрії зкрасять
І все життя хай буде вечір...
Не хочу прокидатися й не буду,
Хай сонце світить в очі без надії
І всю буденність сіру я забуду,
Заховаюсь у свої шалені мрії.
Закрию очі білим простирадлом
Й порину в ніч, де я живу душею
І віджену від себе всі примари
Та знову опинюся за межею...
Так звук, як ніж тупий, жорстоко
Врізається у площину свідомості
І мучить розум, будить очі -
Кінець, нема вже невагомості.
І залишається лише піднятись,
Відкрити очі і закрити душу,
Іти, боротись, здобувати,
Робити все, що мушу...
Пробудження
© Copyright: Ярослава Кононенко, 2012
Свидетельство о публикации №112101702746
Свидетельство о публикации №112101702746
Рецензии