Океан за вікном шепоче,
Часом хвилі громами б"ють!
Спина корала ноги нівече
І мангроу кущі там і тут...
Беньян наді мною висОчить,
В землю вростає ліана його,
Всюди банани!Банани й кокоси,
Чайки кличуть когось...
Живу серед поля чужого,
Повітря вдихаю чуже.
Простір же кличе додому:
"Досить чужИни! Вертайся уже!"
Ноги мої проросли островами!
Серце й душа рвуться навпіл:
Кличуть додому рідні пороги,
Буг і Синюха, батьківський дім.
Рвуся вдихнути акації запах,
Запах бузку, матіол і жоржин,
Хочу сховатися в віттях, у лапах
ВЕрби рясної.Вдихати полин.
Мрію босОніж пройтися
По шпоришу у ранкову росу!
Мрію щодня споглядати
Рідного краю красу.
Ноги ж мої проросли островами...
У всі шпарини зайшов океан!
Де ж тії сили, щоб відірвали,
Серце і душу від тих ліан?
Океан за в1кном шепоче...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112101710904
Свидетельство о публикации №112101710904
Рецензии