Хоч край чужий, а соняхи - свої!
Тепло і світло сонця зберігають
Та гріють душу й серденько твої,
Думки твої у рідний край вертають.
І на душі стає тепліше і світліше!
І ти вже бачиш поле в пшеницЯх,
Що вітер хвилями гойдає і колише,
І бачиш маму із волошками в руках.
Усіх весна нас сонечком зігріє,
А цвіт вишневий -душу звеселить.
Ви думайте і мрійте лиш про Україну,
Тоді вона розквітне й дух свій обновить!
Вкладайте в неї всю свою любов,
Давайте простір справам рук своїх.
Щоби розбрату дух нас не зборов
Щоб всі були свої! І не було в нас нічиїх...
Хоч край чужий...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112101710721
Свидетельство о публикации №112101710721
Рецензии