Почуй, кохана

<Людмила Плєвако>

1.Ти була подарунком долі,
Моїм сонечком на долоні...
Шепотіли про нас тополі,
Милувалися солов’ї.
Однією тобою марив,
Та набігли ворожі хмари,
Розлучили нас злії чари,
Але серцем я тільки твій.

Приспів:
Почуй, кохана, сповідь мого серця.
Любов взаємна – долі добрий знак.
Минуле вже до нас не повернеться,
Але майбутнє у твоїх руках.

2. Я твої темно-карі очі
Не забуду, якщо й захочу.
Вони сняться мені щоночі
То веселі, то геть сумні.
Божеволію я без тебе,
І нікого мені не треба,
Лиш про нас я благаю Небо,
Щоб пробачила ти мені.

Приспів:
Почуй, кохана, сповідь мого серця.
Любов взаємна – долі добрий знак.
Минуле вже до нас не повернеться,
Але майбутнє у твоїх руках.


Рецензии