Як навізжена, ця безжальна ніч.
А від думок немає де сховатись.
І відійти б до сну.. Щоб не вагатись..
А він не йде.. І ось у чому річ..
Схиляє місяць свій тоненький серп..
На ранок ще горять вгорі стожари.
І тиша.. А душі цього замало..
Неспокій.. Він спідручний мій тепер..
І вже, як ляпас, бАжані слова..
Не розумію,- в чому я повинна..
До вчора ще вважала, де в чім сильна..
Та гіркота від сліз.. Полин-трава..
***
© Copyright: Лясиена Криштальная, 2012
Свидетельство о публикации №112101608784
Свидетельство о публикации №112101608784
Рецензии