Про людину, яка заслуговуe, щоб про неi розповiли

       Віршова розповідь написана за проханням подруги Марії с.Зборів
       Тернопільської обл. до сімдесятиріччя сестри Мілі с. Підгайчики

Народилася Міля у Польщі
В сорок другому році тяжкім.
В сорок шостому до України
Переїхали з нею батьки.

Була старшою, ще після неї,
Народилося четверо їх.
Працьовита, трудящая Міля,
Винянчила, бідненька, усіх.

Закінчила всього лиш сім класів,
Працювати в колгосп подалась.
Бо нелегко було її мамі,
Тож дівчина робить узялась.

Ще змалечку, дорослою стала,
Як ніхто, розуміла життя.
Вимивала куточки, сапала -
Все, що треба, робило дитя!

Роки йшли. Вже й сама ланковая,
Стрівся хлопець, жадана любов!
Якось Славко їй оповіщає,
Що весілля заграти готов.

Вийшла заміж, пішла у невістки -
Несолодко у хатці малій!
Ані газу не бУло, ні світла,
Почали будуватись, мерщій!

Не сварилися. Все було добре.
Народилась дитина мала.
Чоловік працював теж в колгоспі,
Був шофЕром, та лиш голова

Розуміти не хтіла, думАти,
Вже і друга дитина знайшлась!
Почав горло своє заливати -
Допомога зовсІм ізвелась!

Чого Бога гнівити - був добрим,
Слова брудного ніц не казав.
До роботи лиш був він негодним,
Тож будинок не швидко стояв!

Помаленьку ввійшли в нОву хату -
Бог і третього сина дає!
Стали краще вже жити, багатше -
Все провЕли і газ й парове.

Тільки б жити. Якби ж не горілка!
Вранці дітям наказував, дбав,
Як у школу ішли: " Ви ж дивіться!" -
Поїзд невдалеці проїзжав!

Дітки слухались, йшли по дорозі,
Ну а татко, одного разУ,
Перейти путь залізний невзмозі,
Впав, як сніп і "намертво" заснув.

Був добряче наглюкався зілля,
Схам'янувся, як поїзд ішов!
Хтів підвестись, та вже було піздно.
Так з життя свого Славко пішов.

Залишилася Міля вдовою,
З свекром жИла і троє діток!
Дуже важко, немило було їй.
Скільки бУло поганих думок!

Не хотілось, бувало і жити,
Випрошала у Господа смерть,
До могили піти, тільки, діти...
Хто глядітиме, хто вбереже?

Тож взяла себе силою в руки
І сказала: " Повинна!"  - вона.
Позростали, женились. Онуків,
Має семеро - вже не одна!

Ось їй сповнилось сімдесят років,
Є кому неньку поздоровлять!
Всі щасливі! І дякують Богу!
Буде кому водиці подать...