Романс. Веточка Вишни

                Перевод с украинского:

Ты меня рисовал ... синеглазо смотрел и восторженно,

в доме рай, в доме розы – хоть вьюга в окне за плечом…

Обниму тебя взглядом – о боже, за что же нам

это всё?.. Но не спрашивай только меня ни о чём.

Мир снега заносили, а наш – пел весенней рапсодией,

и свеча умирала в объятиях пылких огня.

Пальцы в ласке сплетались, а души в сплетались в мелодии…

Но, не в силах молчать, всё ж ни слова не выроню я.

Будто рифма к созвездьям, лёг снег серебристо-нетронуто…

Чей-то взгляд на мольберте и розово-нежный рассвет…

Всё, что мы не сказали, исчезло в бездонности омута

дней, в которых метель, райский искус… молчанья обет…

************************
               
                Оригинал:

Ти мене малював...  сині очі  дивились захоплено,

за вікном хуртовина, а в домі трояндовий рай...

Ледь  тремтіла рука і голубила поглядом

я тебе.... але ти  ні про що, я прошу,  не питай.

Сніг заносив той світ, а у нашім -  весняна рапсодія,

свічка мліла в знемозі  в обіймах палкого вогню.

І спліталися пальці,   і душ  мерехтлива  мелодія...

і несила мовчать, та я й слова,  повір, не зроню.

Снігове полотно під сузір' ями  срібно - незаймане,

на мольберті  чийсь погляд і  ніжно рожевий розмай...

і несказане нами  лишилось  чарівною тайною,

і розтануло в мареві  днів і снігів : -не питай...