Ти божевільна. Скидай но серце,
мов застаріле диркасте плаття.
Цей красень-жовтень до нирок вдерся
й вельможним паном краде тепло.
А ти усміхнена й патлата, -
в долонях в крихти розтерла скло.
В очах заклякли червоним димом
червоні плями на жовтій ковдрі...
А божевілля тебе, як глину,
зім`яло в дротик й встромило в вірш.
Ти гола, й, безсумнівно, горда,
немов зійшла в цей час з афіші, -
стискаєш плечі, судомить руки,
і тіло рухом заходить диким;
шалене серце танцює вугі,
а мозок наче шар апельсину...
Ти божевільна і в цьому, дівко,
безмежне,
кляте твоє спасіння.
Боже. вiльна
© Copyright: Майка Андреева, 2012
Свидетельство о публикации №112101304760
Свидетельство о публикации №112101304760
Рецензии
Ахаха! Очень классно и сильно!!! Последняя строчка так вообще, как молотом по мыслым... не высверлишь теперь!)
Аридика Шарм 21.12.2012 03:22 • Заявить о нарушении
Аридика Шарм 21.12.2012 03:22 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.