Несподiвана й безталанна,
До вiкна пригорнулась осiнь…
Нi, не хочу я, сестро, рано!
Тiлько чому ж ти на порозi ?
Ще в очах моїх весни квiтнуть,
I дарують шовкові мрiї ,
Ще у серцi – свiтанки лiтнi
Та шаленi мої надії …
Не лякай мене, скруто-згубо,
Подаруй менi сподiвання,
Що роздiлять далекi губи
Нерозумне моє кохання…
I лягає в твої долонi
Золотавим осiннiм листям,
Наче дума гiрка у скронях,
Мов молитва моя Пречистiй
Вiдчайдушне моє кохання -
Не роздiлене i понинi…
Де ж ти, доле моя жадана,
Заблукала у вечiр синiй?
Та невже ж не буває щастя -
Хоч з хвилинку на бiлiм свiті ?
Та невже ж i менi не вдасться
Душу радiстю обiгрiти?
Не лякай мене, скруто-згубо,
Подаруй менi сподiвання,
Що роздiлять далекi губи
Нерозумне моє кохання…
Кохання
© Copyright: Людмила Клёнова, 2012
Свидетельство о публикации №112101300408
Свидетельство о публикации №112101300408
Рецензии
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.