Ми ризикуємо щодня утратити усе,
ми час марнуємо,на те що геть нам непотрібне,
Ми губим у чужих словах себе,
І не знаходим геть собі заміни.
ми давимось зіпсованими відчуттями,
Що палкими були,лише в минулому,
Ми розділяємо дозвілля лиш з ліжками,
Ми задихаємось у кораблі затонулому.
Ми пишем поетичнії етюди,
Не думаєм про те,що скажуть люди.
що скаже публіка:"На біс"?
Авжеж ні!Лунатиме:"Подумай,схаменись!!"
Ми тратимо своє усе,
Марнуєм ні на що.
Нас і життя потік вже не несе,
Не вартуєм того.
Ми робим речі,за які потрібно лиш вмирати,
не заслуговуєм ми просто жити.
Ми лінувались і лінуємось свій шлях шукати...
Ми здатні,вчинками собі могили рити.
За наших дій,я так гадаю,й виникне Армагедон,
якшо ми все ж не вирішим переступить за свій кордон...
mi
© Copyright: Ноябрь 29, 2012
Свидетельство о публикации №112101208167
Свидетельство о публикации №112101208167
Рецензии