Обранци

Шановні мої обранці
Почуйте мої слова
Коли ви встаєте вранці
Від чого болить голова?

Від того, що ваша мати
Не зможе купити хліба?!
Чи що батько не може спати:
Згвалтована донька вже стигла?!

Чи з того, що комусь немає
Їсти дати дітям маленьким?!
Від того що хати немає
У вашій доньки рідненькій?!

Чи з того, що вам все набридло
І час вже вісити на дроті?!
Чи з того, що мати забулась
Та й загинула там на роботі?!

Від чого, народні обранці
У ранці болить голова?
Ні, та ви ж просто засранці
Десь тут була булава?!

Якщо ж в тебе вона заболіє
Ти її не жалкуй, поклади
На плаху народної мрії
Й для себе ножа обери

Прийди, поклонись мені в ноги
Й прохання проси як в останнє
Щоб вже не згадати дороги
Що вела до мого повстання

Коли прокидаєшься в ранці
Для кого ти станеш вставати?
Для мене, чуба й голодранця?
Чи себе продовжиш кохати.

Якщо ж вибираєш останнє
То май собі на увазі
Закінчиться день твій гортанню,
Покинутій у нічній вазі.