Не вiрте, люди, брехунам

Не вірте, люди, брехунам.
Хіба ще ви не зрозуміли?
Що з року в рік на вуха нам,
Лапшу  навішують уміло.

Кравчук, Кучма, нехай їм грець,
І той чиї не крали руки,
Так царювали, що капець,
Скубли державу ніби круки.
 
Сьогодні  інший цар на троні
Сидить, «на службі у народу».
А колись сидів на зоні,
Не бачив світ такого зроду.

Як попав такий вельможа
Туди, в політику велику?
Слова два зв’язать не може,
Зате, він може дати в пику.

Наполегливо і вперто,
Щодня, про успіх рапортує.
Тільки ж бреше він відверто,
Що добре він господарює.

Людям ярмо налаштував,
А ми, покірно шию пхаєм.
Колись гарант один сказав
Дотепно, «Маєм те, що маєм».

В країні рідній як чужі,
Люди прості ледь виживають.
Коли державнії  мужі,
Про обіцянки забувають.

Тільки собі все вряд гребуть,
Ти бач?   Ніяк не нажеруться.
Людям подачку подадуть,
Тоді, коли до влади рвуться.

Знов  чути  виборчу гризню,
До Ради йдуть «шановні люди».
За правду видають  брехню,
Відомо наперед, що буде.

У цій ганебній боротьбі,
Немає гідних, щоб обрати.
Понурив голову в журбі,
Піде народ голосувати.
10.10.2012.

Карикатура з Интернета.