З ранку
Змахнула з обличчя залишки ночі.
Не хочеться йти, не хочу вставати.
Обняти б подушку й ще трохи поспати.
Щоб солодко й ніжно сон обіймав,
Злипались повіки а день «зачекав».
Розкинувши руки на ліжку лежати,
Поніжитись з ранку і подрімати.
Та зрадник-будильник, знову дзвенить.
І хоче, вже в котре, мене розбудить.
Не сплю вже, спокійно, мій друг завідний
Нічого ще завтра, а там вихідний.
Свидетельство о публикации №112101211753
Ирина Дима 04.05.2013 11:22 Заявить о нарушении