Я іду, спотикаюсь і падаю,
Піднімаюсь, всміхаюсь, ловлю.
Все ж я думку мою завжди згадую:
Батьківщину я сильно люблю.
Всі дороги, шляхи, всі стежиночки,
Все пройшло, проминуло, десь там…
А тепер звіролови та ідоли –
Топчуть все, посміхаючись нам.
Ми ж той усміх і бачим і чуємо,
Ми його поливаєм слізьми,
Та все ж ми не завжди були нація,
Не усі називались людьми…
Поклик
© Copyright: Антонина Кашуба, 2012
Свидетельство о публикации №112100905628
Свидетельство о публикации №112100905628
Рецензии