Ось ланка життя нездаланно минае,
Лишаючы тилькы нам спогадив гурт,
Той - той, що нам темп у житти наганяе,
З смиренням долати усякий там бруд.
Но щоб о ти спогады були цикави
Не тильки згадати, а й сповисти
Моменты траплялись незминно яскрави,
Що з гордистю можна було б навести.
Не гайся я прошу тебе о мий друже,
Бо треба до диток нам свитло нести,
Ставай у ряди, що знайоми нам дуже,
Щоб майстерськи людство
- в майбутне вести!
МастерУ речи
© Copyright: Третьяков Александр, 2012
Свидетельство о публикации №112100804162
Свидетельство о публикации №112100804162
Рецензии
