Гріє землю моя любов,
Притаманні їй лінь і праця,
Хто себе у цій масі знайшов,
Стане чистим вінком для нації.
Кому легко далася верста,
Тих зустрінуть на ріднім порозі,
Буде радість сльозами проста,
Як герої забутої прози.
А мене не зустрінуть тепер,
Зникла віра моя єдина,
Я без щастя земного помер,
Як вмирає без двору калина.
Я своєї отари пастух
Розгубив всіх, за кого ручався,
Занепав у самотності дух,
Я вже йшов, але не прощався.
Гріє землю моя любов,
Димом тліє в чужих рівнинах,
Будував із любові я стовп,
А не вийшло і рівного тину.
***
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112100800328
Свидетельство о публикации №112100800328
Рецензии