Ти прийшла, моя Осінь! Здрастуй. Я чекала на тебе рік.
Зима була затяжна. Ми ледь-ледь її пережили.
Але знову надворі Жовтень. Він на смуток мене прирік.
На світлий і добрий смуток, що життя додає у жили.
Мені чується скрізь Вівальді, ніби вітер -- старий скрипаль,
ми ж -- дві тоненькі скрипки, які щойно дістали з футлярів.
Сидимо, обійнявшись, і мріємо. Без упину вдивляємось вдаль.
Вже й забули, як кожен з нас про таке безнадійно марив...
Листя-золото впало до ніг, і я падаю в нього щосили!
Сонце гріє. Горить горобина. Але пахне вже по-дощовому.
Прислухайся, любий! Скрипки... Вони у Щастя нас запросили.
Я люблю тебе, як колись. І по-новому. Люблю по-новому.
Скрипки Осенi
© Copyright: Мария Болюх, 2012
Свидетельство о публикации №112100707314
Свидетельство о публикации №112100707314
Рецензии
