Мои девочки

Ми молоді зовні,
Та старі у душі
У кожного свої герої.
Шукаємо нові хіти.

Нам важко дуже сподіватись,
Що тимчасова та біда.
Від нас втікають небеса
Я в Господа прошу, у Бога
Мені відтяти край життя.

Мені всі рідні, та нікого я поважити б не могла,
Але у кожного буває людина, котра помогла.
Мене з той витягли халепи, мені відкрили очі вмить,
Я наче зразу постаріла
Але знайшла блакитну нить.

Мені ріднесенька казала, що те не є моя стіна,
Що я щаслива та мала,
А я прокляла все на світі
Тепер от мучаюсь сама.
Я забираю весь свій відчай
І викидаю все в сміття.

Тепер в житті моєму люди
Не грають цю велику роль.
У мене є лиш близькі люди
Для котрих в воду і в вогонь!

Я вам чарівним, світлим душам
Низенько в ноги поклонюсь.
Для мене не є простодушним
Підтримка ваша, ваша суть.

І відчуваю я всім серцем,
Що вам я можу розказать
Мої дівчата, все минеться
Та вас не хочу я втрачать!

Любов і стогін, крики й сльози
Усе ми бачили в собі.
Мої вже рідні, ви- герої
Мої надії і думки.