Снігом наче ковдрою вкрилася земля,
У село приходить зимній вечір.
І в хатині вогник блимае здаля,
Над хатами в’еться дим із печі...
Наче сирота хатинонька стоїть,
Навколо нікого там не чути.
Радощі та смуток там живуть свої,
І пішла я в гості заглянути.
В хаті пахне борщ-вечеряти пора,
І старі там помолились Богу,
Два голуба сивих-старий та стара.
І більше в хатині нікого.
А де ж діточки? Розійшлись хто куди,
Дочки і сини та онуки.
До хати, давно не ведуть їх сліди,
Де наші знесилені руки.
А як тут дзвеніло колись від пісень!
І навстіж відчинені двері,
Побігли роки через тин через пень.
Сідаем удвох до вечері...
Лиш в печі іскрою засвітиться жар,
І місяць у вікна загляне.
Лиш вогник лампадки - неначе б то жаль,
То спалахне, то зів'яне...
Стоiть хатина край села
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112100409140
Свидетельство о публикации №112100409140
Рецензии