Хризантеми горять кольоровим вогнем,
Жовтим сонцем печуть так яскраво.
Сліпить сніг, що мете з пелюсток хризантем –
То морозно від них, то злотаво...
У снігах хризантемних блукають роки,
Із вітрами, що випили роси...
Відчуваю завжди дотик ніжний руки,
Білий сніг пелюсток укрива мої коси...
Жовті, білі красуні чудові,
Ви супутниці осені пишні...
Обіймаю букети красиві махрові,
А недавно цвіли білі вишні...
Заметіль хризантем – пелюсток сніговій,
Дивним цвітом все в осені віється...
То сніги на душі, то промінчик надій,
А душа просить сонця й надіється...
Кольори все горять, та не гріє вогонь,
Білий сніг хризантем не розтане...
Пелюстки сніжно – білі здуваю з долонь,
Сніг і сонце квіткове не в’яне...
Хризантеми...
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112100400227
Свидетельство о публикации №112100400227
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.