Натхнення від Юрія Зозулі
http://www.stihi.ru/2012/10/03/3679
Оця дорога... Так, до Бога.
Лечу і падаю, авжеж.
Я знаю, в мене є підмога,
Та скільки винесла пожеж...
Згорає й досі все нікчемне.
Скоріш пустелею пройти!
Зі мною буде невід'ємне,
Що всім дає святе знайти.
Оця дорога ятрить душу,
То ж голос лине в Небеса
Про те, що нею іти мушу,
Бо ж вабить неземна краса!
Оця дорога... Що, блаженна?
Не ображаюсь, бо така -
Я Господом Самим навчена,
І на мені Його рука.
Ціную і кажу відверто,
Що Боже я давно дитя!
...Спіткнулась знову, встаю вперто,
Обтрушуючись від сміття!
03.10.2012
Встаю вперто
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2012
Свидетельство о публикации №112100306416
Свидетельство о публикации №112100306416
Рецензии