* * *
Січ моя, скликай своїх до гурту, —
Що вони там вислужать в царя?
Поодрубуй щупальця у спрута,
Не пускай діток до опиря!
Він, як був, остався кровопивця,
Хоч про людське око кум і сват.
У багнюці тим лиш добре спиться,
Хто і сам посеред гаддя — гад...
Наші ж інші! Хоч бували всякі.
Ти прости, за кого не плещу...
Надто ж — ніч коли. Та плач собаки.
Біля будки. З мискою борщу.
Сiч моя, скликай своiх до гурту...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112100208065
Свидетельство о публикации №112100208065
Рецензии
