Це просто осiнь

Дощем зернина ранку проросла,
по підвіконнях стукає стаккато,
впаде нечутно крапелька мала
на східці літ, розмаєних строкато.

Нехай дощить, від цього не втечеш,
мабуть, у когось в тому є потреба, –
моєї долі втомлене плече
сьогодні знов прихилиться до тебе.

Надходить день, хода його легка,
жене журу, приховану в любові, –
це просто осінь пальчиком торка
дощем умиті струни світанкові.


Рецензии
Чудове стаккато! Хай пишеться під нього.

Олег Завадский   19.10.2012 12:27     Заявить о нарушении
Дякую, дай, Боже, нам усім щастя та натхнення!

Инна Приходько   22.10.2012 16:53   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.