Як вирваний листок з роману
Я без початку і кінця.
Лише незрозуміла німа сцена,
Де стою я без душі і лиця.
Як актор кожен день виходжу на сцену,
Сцену мого життя –
Граю свою роль, бо треба
І не виношу із хати своєї сміття.
Обов’язок окутав мою душу,
Як павук свою жертву – муху.
Бовтаюсь я на павутинні своєї долі ,
А чи далі жити вистачить духу?
А чи вистачить духу вибратись з ями,
Що я вирила сама собі.
А чи вистачить духу піднятись
І далі слідувати своїй меті ?
1.10.2012 13.05
Свидетельство о публикации №112100104689