Бувае мить якогось потрясiння... Лина Костенко

                Перевод с украинского:

Бывает миг святого потрясенья:
Мир вспыхнет изначальной красотой.
В обычной туче, серой и осенней,
Увидишь вдруг оттенок золотой.

Стоишь, как стон, под сводом дивной сказки.
Душа вселенской ясности полна.
Кричат деревья. И спадают маски.
И суть вещей становится видна.

Сияньем синим озарится вечность,
Трепещет сердце, плача и любя.
И память, проломившись в бесконечность,
Позволит вспомнить и простить себя.

********************************
                Оригинал:

Буває мить якогось потрясіння:
побачиш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.

Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.

І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.

********************************

А это - вдохновившие меня переводы Семёна Каца: http://www.stihi.ru/2011/04/07/1778, -

и Светланы Груздевой: http://www.stihi.ru/2011/05/01/6790
__________________

Яндекс-картинка