А ти думала я чекатиму
І мучитимусь у перервах між днями?
Шукатиму шляхи для подорожей?
Я просто склала у валізу
Усі старі пожовклі фото
І свої нові очі,
Що купувала для тебе,
І викинула на швидкості
Нового (якогось не такого) потяга…
«она к ней больше не придет)…
Так, я знову закурюю стрес,
Запиваю його вином,
І знов не твереза пишу тобі сни…
Мені напевне ніколи не набриднуть ігри,
Знов монополія чужих почуттів…
Я їх розклала по полицях,
Щоб завтра там був кавардак...
А ти живи,
Можливо скоро,
Почуєш знову стукіт серця свій…
она к ней больше не придет
© Copyright: Анастасия Начёсова, 2012
Свидетельство о публикации №112093007017
Свидетельство о публикации №112093007017
Рецензии