І все не так, і все не те,
І день останній, наче перший…
Ти дивишся у відкрите вікно,
А в мене в очах порожнеча…
Ти хочеш зануритись вглиб мого я,
Ая моє десь далеко,
Там за обрієм, де злилися в одну
Мрія печальна і доля безсмертна.
Ти в мене в руках не побачиш вогню,
А я у губах твоїх сонця не чую.
Ти хочеш мене, а я квіти розітну,
Неначе кат душі своєї.
Розрию могилу, де замурувала чуття
І щастя, що хоче спочинку,
Ти відшукай у моєму бездна
Хоч трошки того барвінку,
Що дарував мені день
І погляд, останню краплинку…
все не так
© Copyright: Анастасия Начёсова, 2012
Свидетельство о публикации №112093007000
Свидетельство о публикации №112093007000
Рецензии