А ти все также дивилась повз мене,
Ти все чекала чогось нового,
Ти вставляла мені під нігті голки,
А я благала тебе продовжувати...
Ти бігла від самоти,
А я тліла від самотності...
Давай зіграємо знову в оту гру:
Я ненавиджу – я також?
Прохала змовчати, як завжди,
і хотіла чути тебе, немов востаннє.
Я мріяла роздихати тобою,
І знов загубитись у пустій квартирі,
І знов закритись у ванній,
І знов різати вени,
І знов чекати виламаної двері,
І знов немає тебе.
Руді не мають душі…
Вона витікла
Червоними краплями з волосся,
Виллялась із очей…
Там – пустеля,
Тут – безвість…
Руд! не мають душ!
© Copyright: Анастасия Начёсова, 2012
Свидетельство о публикации №112093006994
Свидетельство о публикации №112093006994
Рецензии
