Відкрий. Та може й те гаразд,
що ти смієшся над світами,
що творять новий день.
згадати б все і знов
пролитися віршами
над нашими,
вже запиленими шляхами.
А може, надіслати листа,
Якого прочитають після смерті,
Навіки холодними руками
та поглядом крізь віки.
закрити б вуха і не чути,
як тихо всесвіт тьопа вниз,
як завмирають десь на зорях
батьки, сини, діди,
що вже дійшли,
що вже знайшли
ту істину в словах,
а ми ще не дійшли до ручки,
ще трохи, почекай.
коли уже знайдемо вихід,
тоді і буде в волі рай.
***
© Copyright: Анастасия Начёсова, 2012
Свидетельство о публикации №112093006975
Свидетельство о публикации №112093006975
Рецензии
