Павутиння

Виводить піруети павутиння,
сріблясто-біле, ніби теплий сніг,
незвичні вірші про красу осінню
старанно пише для майбутніх книг.

Тремтить та закарбовує невпинно
на золотих кленових сторінках,-
як відлетіли клином журавлиним
засмаглі грози з літом на руках.

Рядки ховає в осені під сподом,
де зірка айстри ніжить сон джмелю,
і небо плаче, бо розквітлу вроду
цензура жовтня змиє без жалю.


Рецензии
То не павутиння, то душі наших предків справляють Новий рік і запускають святкові серпантини, спілкуються, святкуючи...
(Один із варіантів минулих новорічч то - вересень)

Борис Смыковский   30.09.2012 06:41     Заявить о нарушении
Дякую, Борисе! Дуже рада Вас чути. Натхнення Вам!

Инна Приходько   02.10.2012 11:32   Заявить о нарушении