Дивлюсь я на обрій, там сонце сповите,
Маленькі віконця, мов свідки мої
Яке ж воно гарне, пурпурно-лілове,
Блищить розмаїттям на скронях дерев
На скронях дерев та домів серед міста,
А ще у очах, мов фіалки нічні
І я кожен вечір на обрій вглядаюсь,
А потім цілую господу очей
2
Там у небі, неначе, хтось гра на кларнеті,
Але я цю мелодію чув
Ні, це дощик новенький сьогодні
Ворошить, що колись я забув
Він ще гра на роялі
Та на струнах моєї душі
Ми з ним скоро напишем
Чудернацькі, відверті вірші
Ці вірші я для доні,
Та й для мами своєї пишу
Може й їм стане краще
Як відчують небесну ту гру
обрiй
© Copyright: Павел Черкасский, 2012
Свидетельство о публикации №112092808103
Свидетельство о публикации №112092808103
Рецензии