Чи ти спиш вже мій хлопчику милий?
Чи тебе вже забрав в дім Морфей?
Твоя мати не сильно хворіє
Батько твій забува вже цей день.
Сумно так, наче кіт у чоботях
Продирає на грудях діру,
Наче в серці лиш тільки турбота
Про майбутню дорослу весну.
Раніш мати тебе колисала,
А тепер ти їй пісні співа
Тобі шкода, що вона така стала:
Завжди втомлена, завжди німа.
Мамі дуже хотілось сказати
Про свою велику любов.
Вона здавна на тебе чекає
В неї кожну мить стигне кров.
Чує мамо постріли з лісу,
Їй здається, то сина вбива.
Мати думає, що все минеться.
Мамо, матінко, спи, досипа.
Не хвилюйся за мене, рідненька,
Я вже якось собі проживу
Натягну твого светра на плечі
І тихесенько далі піду.
Що тобі розповісти зозулю
Чим тебе, невмаговну, укрити,
Чим потішити горду зозулю
Що так солодко вміє смішити?
28.09.2012
Мати
© Copyright: Лера Жураева, 2012
Свидетельство о публикации №112092808026
Свидетельство о публикации №112092808026
Рецензии