Подаленiли небеса... Маргарита Метелецкая

                Перевод с украинского:

Всё отстранённей небеса…
Душа в миноре никнет, гаснет;
И как меня отыщет счастье –
Надежд утихли голоса?..

Деревья, зыбкая трава,
Меня терпенью научите
И снова в сердце пробудите
Нежданной нежности слова…

Мне дайте благостный настой –
Я выпью в жадном вдохновенье,
Замру в безмолвном удивленье,
Забыв про яд обиды злой…

Плени же осень, замани
В страну волшебных сновидений,
В край колыбельных песнопений,
Где раны вылечат мои…

Октябрь мой, чутко отзовись
На этой боли неизбежность,
Даруй невинность, безмятежность,
Калины гроздью прикоснись…

Хлебну, как раньше, без затей,
Твой воздух и с судьбой не споря,
Вновь за улыбкой спрятав горе,
Пойду искать других путей…

*********************************

                Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2012/09/25/5037

Подаленіли небеса...
Душа в мінорнім нишкне сумі -
Як оселитись щасній думі,
Коли надія пригаса?

Дерева й колихка трава,
Розважте знов мою пригнобу,
Зчудуйте серце до ознобу
Тремкої ніжності слова...

Подайте рятівних отрут,
Щоб у натхненному захланні
Скипіть в німім зачудуванні,
Забувши про ядучість скрут...

Зманлива осене, у бран
Візьми, щоб видиво казкове
Виспівувало колискові
І гоїло пекучість ран...

Мій жовтню, чуло відгукнись
На зболену душі навстіжність -
Даруй цноту і щедру ніжність,
Калини гроном доторкнись...

Замовкнуть стишені гріхи,
Лиш зваб твоїх ковтну, як завше,
І сум за усмішку сховавши,
Нові шукатиму шляхи...