Коли серце твоje заболить

Коли серце твоє заболить
А від гніву ще й тиск зашкалить
Тоді слово, наче іскри летить
І смертельно у відповідь жалить

– Зупинись, спини себе
 
Коли серце стискається –  Жах!
Це ж кругом тільки підлість і зрада!
Гнів шалений горить  у очах:
Де ж та правда і де та розрада?

 – Зупинись, спини себе

Якщо бачиш кругом чорноту,
Бруд, гидоту і лише розпусту –
Адже люди розгубили цноту!
І в душі стане, наче аж пусто

 – Зупинись, спини себе…

Пам’ятаю учителя з школи
Діти всі його дуже любили
Заворожені  мимоволі
В тиші кожнеє слово ловили.

Та бувало, що часом( Це ж  діти!)
На уроці розшумляться чомусь
То, щоб тишу  тут знов відновити
 – Тихо! Тихше!  – кричали комусь.

А учитель, піднявши лиш руку,
-Зміст цих слів, мабуть,  кожен збагне – 
Говорив всім без крику чи грюку:
–  Зупинись... Кожен спини  себе...

Починати, все ж, треба із себе,
І змінитися спершу собі
Не кричати комусь як то треба,
Щоб змінилося щось не землі.

Подивитись прискіпливо з боку,
Заглянути глибоченько в душу –
Це завдання із того уроку
В першу чергу я виконать мушу.