Чому ти так зI мною чиниш
У чому завинив тобі,
То знов покличеш, то покинеш,
А я горю немов в вогні.
Невже живеш співучим болем,
Що виливаю у віршах,
Навмисно рани сумом солиш,
Щоб гірко плакала душа.
Невже настільки ти байдужа,
Самозакохана й пуста,
Невже у серці вічна стужа,
І в кам’яній стіні душа.
Тоді скажи із ким кохався,
Із ким горів в ночах вогнем,
Кому навічно я віддався,
Опавши цвітом хризантем.
перша редакція
Чому ти так зі мною чиниш,
У чому завинив тобі,
То знов покличеш, то покинеш,
А я горю немов в вогні.
Невже живеш моїм ти болем,
Що виливаю у віршах,
Навмисно мої рани солиш,
Щоб плакала моя душа.
Невже настільки ти байдужа,
Самозакохана й пуста,
Невже в твоєму серці стужа,
І кам’яна твоя душа.
Тоді скажи із ким кохався,
Із ким горів в ночах вогнем,
Кому навічно я віддався,
Опавши цвітом хризантем.
Свидетельство о публикации №112092500087
В чем провинился пред тобой?
То позовёшь, то вдруг бросаешь,
А я сгораю сам не свой...
А может ты живёшь той болью,
Что выливаю я в стихах?
А может посыпаешь солью,
На раны, что болят в слезах?
А может просто равнодушна,
Самовлюблённа и пуста?
А может в твоём сердце стужа -
Окаменела в ней душа?
Скажи, кого любил ночами?
И в ласках тех, горел я с кем?
Любовь и нежность, и печали,
Опавших цветом хризантем...
---Юра, не смогла пройти мимо!
Спасибо за стихи!
Лара Кочубеева 25.09.2012 22:24 Заявить о нарушении
Федик Юрий Михайлович 25.09.2012 07:38 Заявить о нарушении