Вогні жоржин самотні та сумні,
привабно світять у вечірній сині,
гілля грайливе в мідному вбранні
їх кличе на побачення осіннє.
П'янить краса закохані листки,
зрадливий вітер стелеться під ноги,
злетять – і марять щастям, а таки
жага притишить шепіт остороги.
Запахне димом істина проста,
щорічній драмі осінь допоможе –
жоржини вогнищ розімкнуть вуста,
такі палкі і так фатально схожі.
Жоржини
© Copyright: Инна Приходько, 2012
Свидетельство о публикации №112092503457
Свидетельство о публикации №112092503457
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.