Я плекав надію, що буду,
Тим єдиним, потрібним тобі,
Написав віршів цілу груду,
Не шукав лиш я щастя в вині.
А життя вже перевернулось,
Я тепер не такий як колись,
Щастя в інший бік відвернулось,
Не вернеться назад, не молись.
В ресторан я ходжу щоночі,
Щоб думки не з’їдали мене,
Там ловлю усмішки жіночі,
Що говорять - все скоро мине.
Я привітно, тихо всміхаюсь,
Хай гадають що роблю я тут,
Я лишень повільно звільняюсь,
Від кохання невидимих пут.
Що відбулось, ти запитаєш,
Чи кохання своє розгубив,
Чи мене уже не жадаєш,
Чи туман у слова напустив?
Так, тепер блукаю в тумані,
Сам не знаю куди тепер йду,
Бо в твого мовчання обмані,
Щось ніяк я себе не знайду.
Так, тепер блукаю в туманI...
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2012
Свидетельство о публикации №112092308103
Свидетельство о публикации №112092308103
Рецензии