Вік у кожного свій.
Пливти по небові бажань хочеться в край.
Сміливо, крізь хмари, блискавки грози,
пташкою вільною в гай,
в край щастя й долі за небокрай.
Сонечко, осінь загортає,
зиму білу зустрічає.
Нічка виспатися дню дає.
Серце, дороге моє,
гарячим вогнем любові палає,
слухати себе заважає.
Сяйво осені, радощів додає.
Доле, вибач, якщо не скорилася,
як той гай без листя лишилася.
Пісня пахощі осені проливає,
серце щастям наповнює.
Вітчизна вквітчана вінком осені, як наречена,
водою окроплена свяченою!
Вiк у кожного свiй...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2012
Свидетельство о публикации №112092304318
Свидетельство о публикации №112092304318
Рецензии