Аби ви знали багачі,
Як плачуть люди уночі.
Які в них думки і турботи,
Лишень у вас нема роботи.
Дурні забави безкорисні,
І скільки в їх палатах місця.
Бідняк же тулиться на пічку,
І так не одну нічку.
Шротом одежина збита,
У них же золотом обшита.
Аби ви знали людські потіхи,
І як вони заробляють на горіхи.
Вам того вже не досягнути,
Вам чисту душу вже не повернути.
(10,05,2012)
Подих реальност1
© Copyright: Юля Блындюк, 2012
Свидетельство о публикации №112092304140
Свидетельство о публикации №112092304140
Рецензии