Вiн пiснi cпiвав...

Він пісні співав з душею,
Кохав і плекав, як квітку.
I ніч казалась довшою,
Коли він знімав з неї свитку.

Кохання в смартфоні шукаю,
Хочу дотягнутися знову до тебе.
Втрата моя ти, тебе я не маю,
I завжди чекаю послання із неба.

I разом вони літали,
Як пташки в нічний долині.
Годинники в серці стукали,
Відстукуючи  хвилини.

Як швидко вона тікала
По вузькій  стежці в гору.
А він все стогнав: «Як мало…
О, як мало! Це горе…»

Що шукав, то тепер він має –
Кохання та сльози від болі.
Надії  немає – він  розуміє.
I права немає – така  його доля.

Як ходити з розбитим серцем
По цій землі він буде?
Як ходити? Скажіть, люди…
Як жити?


Рецензии