Проживши вiк, не думати про смерть...

Проживши вік, не думати про смерть.
Вона прийде нечутно і незримо,
Як до поета вистраждана рима,
Усе собою виповнивши вщерть.

Пощо хапать у відчаї життя,
Пощо себе нав’язувати світу,
І кожен раз від помислу тремтіти,
Що вже назад не буде вороття.

Забути все: і прикрощі, й жалі –
І перейти у спогад непомітно,
Коли весна за вікнами розквітне,
Благословивши душу у політ.


Рецензии
Чудові вірші! Сподобалось!

Лидия Филоненко   18.01.2013 12:17     Заявить о нарушении
Щиро дякую, пані Рито. Радий, що сподобалось. Усіляких Вам гараздів!

Олег Завадский   19.01.2013 13:50   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.