Снилось недавно,
нащо не знаю,
мама втікає,
я доганяю.
Завжди між нами
роки-різниця:
мама - красива,
я - відданиця.
Мама - бабуся,
я - тільки мати.
Знову в дорогу,
знов доганяти.
Раптом край поля
мама спинилась,
гірко всміхнулась,
чимсь зажурилась.
-Мама, я швидко,-
гірко гукаю.
-Доню, не квапся,
я зачекаю.
Поки я бігла,
маму шукала,
з іншого боку
доня гукала:
- Мамо, спиніться.
Нащо так швидко?
Вас за туманом
майже не видко.
- Доню, не квапся,
я зачекаю.
Часу багато.
Вічність без краю.
***
© Copyright: Ольга Будзан, 2012
Свидетельство о публикации №112092006092
Свидетельство о публикации №112092006092
Рецензии